Св. Антоній з Падуї (1195-1231)
Святий Антоній народився близько 1195р. у Лісабоні, в заможній міщанській родині. У 15 років він вступив до монастиря Августинців у Лісабоні, де навчався, готуючись прийняти сан священика, вивчав праці Отців Церкви і середньовічних теологів, а також природничі науки.
У 1220р. ставши свідком повернення до Коімбри тіл п’яти місіонерів, франци-сканських мучеників з Марокко, які загинули з рук cарацинів, Антоній також запрагнув стати місіонером і мучеником і вирішив вступити до Братів Менших.
Цього ж самого року його вислали на місії до Марокко, звідки через хворобу він був вимушений повернутися на батьківщину. Але замість Португалії, через несприятливі атмосферні умови, він опинився у Сицилії.
Під час Зелених Свят у 1221р. Антоній взяв участь у генеральній капітулі францисканців, яка відбувалася в Асижі. Саме там він вперше зіткнувся зі св. Франциском і був свідком дискусії на тему життя, апостольської і місійної діяльності, а також аскетичних практик у Ордені.
Після капітули Антоній подався до пустельні у Монте Паоло, недалеко від Форлі. Служіння Святої Літургії, молитва і праця на кухні заповнили час його перебування у пустельні.
Під час священичих свячень у Форлі, Антонія вперше попросили проголосити проповідь. Він промовив звичайно, зрозуміло, простою латинською мовою. Коли з його уст поплинули ясні, мудрі слова поєднані з покорою і рідкісним даром вимови, всі були у захваті.
Незабаром Антоній отримав від церковної влади завдання проповідувати. Він став найвизначнішим проповідником ХІІІ ст. Виконання інших важливих обов’язків не перешкоджало йому у реалізації цього покликання.
Антоній став мандрівним проповідником. Він подорожував селами і містами північної Італії, околицями Романії, Емілії, Лігурії, Ломбардії і Венеції.
Під кінець 1223р. Антоній отримав від св. Франциска номінацію на професора теології. Отож Антоній став першим учителем теології у Ордені Францисканців.
Після генеральної капітули у 1230р. Антоній поселився у Падуї, де поглиблював свої знання, проповідував і займався суспільною діяльністю.
Через слабкий стан здоров’я Антоній більше не подорожував і обмежив свою апостольську діяльність до проголошування проповідей на території Падуї. У 1231р. він вирішив щоденно проводити великопісні науки від 6 лютого до 23 квітня. Таким чином Антоній став історично першим проповідником, який приготував вірних через щоденні проповіді і пов’язану з ними сповідь до Великодніх Свят. Послухати проповіді приходили натовпи вірних, їх кількість сягала близько 30 тис.
У своїх проповідях Антоній дуже різко виступав проти лихви, високих процентів від позичок, осуджував хтивість. Він ставав на бік політичних в’язнів, відважно виступав проти тирана і деспота Еццеліно.
Тяжко хворий, останні дні свого життя він провів у монастирі, збудованому графом Тіссо з Компосаньєро. Антоній поселився на горіховому дереві і сходив лише на спільні молитви. В пустельні він готувався до смерті.
13 червня 1231р. Антоній знепритомнів, а коли отямився, попросив, щоб його перевезли до Падуї. По дорозі брати затрималися у монастирі в Арчелла, де ввечері Антоній помер. Поховання відбулося у вівторок 17 червня 1231р.
Від цього дня могила Антонія стала місцем численних паломництв, де відбувалося багато чудес. Через місяць після його смерті єпископ, духовенство і мешканці Падуї вислали до Папи спеціальну делегацію з проханням зачислити Антонія до сонму святих.
Папа Григорій ІХ, в урочистість Зелених Свят, 30 травня 1232р. канонізував Антонія. Під час канонізації було зачитано опис 53 чудес, вчинених за заступництвом цього великого Святого.
Дивіться ще
Святий Бонавентура
Святий Максиміліан Кольбе
Блажений Яків Стрепа