Перша неділя Божого Слова і францисканська думка

26 січня 2020 р., у третю Неділю Звичайну, вперше відзначалася Неділя Божого Слова, яку оголосив Папа Франциск у своєму апостольському листі Aperuit illis від 30 вересня 2019 р.

Професор з францисканізму та історії Церкви бр. Еміль КУМКА відповів на питання про роль Божого Слова у житті св. Франциска.

Чи можемо ми вказати у житті св. Франциск, той момент, коли він відкрив для себе Святе Письмо? У чому було це відкриття? Чи вплинуло тут навернення?
Навернення св. Франциска стосовно Святого Письма полягало у переході від культурної концепції до концепції біблійної – книги життя. Таким чином, зв’язок між Словом Божим і таїнствами у святого є дуже помітний. Достатньо згадати його слова та дії на захист, підтримку та поширення рекомендацій Четвертого Латеранського Собору щодо Євхаристії, сповіді та таїнств загалом, ту повну і глибоку гармонію з досвідом Церкви. У другому Посланні до вірних, в якому слово Боже є нерозривно пов’язане з особою Христа та з особою Святого Духа, він писав: Усім християнам … Будучи слугою для всіх, я маю обов’язок служити всім і надавати пахучі слова мого Господа … У цьому листі і посланні, я вирішив переказати вам слова Господа нашого Ісуса Христа, який є Словом Отця і слова Святого Духа, якій є духом і життям. (…) І нехай усі ми будемо твердо впевнені, що ніхто не може врятувати себе, окрім як через святі слова і Кров Господа нашого Ісуса Христа, які духовенство проголошує, надає і яким служить. І тільки вони мають і повинні це робити, а більш ніхто (2LW 1-3; 34-35).

Ми говоримо про Слово Боже і чуємо про Євхаристію. Чи дозволяє нам це краще зрозуміти відношення св. Франциска до Слова?
Так, це дозволяє нам зрозуміти ставлення св. Франциска до Слова Божого. Взагалі можна сказати, що він стоїть перед Словом Божим так само, як перед Євхаристією, і що він служить Слову Господньому так само, як і Євхаристії. В основі такого підходу є лише одна мотивація: у св. Франциска була особлива, сакраментальна концепція Божого Слова. Як в Євхаристії, так і у Слові існує жива присутність Христа. У першому Посланні до кустодіїв він наказує шанувати Святе Письмо, як Тіло Христа: З усім, що є в мені і навіть більше, я прошу вас, коли це доречно і коли ви вважаєте це за доцільне, смиренно благайте духовенство насамперед почитати найсвятіші Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, також святі імена та Його написані слова, які освячують Тіло (1LK 2). Цей уривок також вказує на глибоку духовну єдність між Словом Божим та Євхаристією, яку Франциск завжди відчував.

Дуже сучасний підхід, майже у дусі II Ватиканcького Собору …
Так, святий Франциск показує, що він має дуже витончене богослов’я щодо значення Слова стосовно таїнств: Багато речей стають святими від слів Божих, а таїнство вівтаря відбувається силою слів Христа (LZ 37). Нехай ми, все духовенство, звернемо увагу на великий гріх і незнання деяких з нас щодо Найсвятішого Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, і стосовно найсвятіших імен та Його написаних слів, які освячують Тіло. Ми знаємо, що Його Тіло не може бути присутнім, якщо раніше не було освячено через слово. Бо ми, нічого на цьому світі не можемо бачимо тілесного від Всевишнього, лише Тіло і Кров, імена та слова, через які ми були створені і викуплені від смерті до життя (1J 3,14) (1LD 1-3).

Ми знаємо сцену, де Франциск відкриває Євангелію і потім впроваджує у життя знайдене Слово. Вочевідь, це вказує на те, що у Слові, без жодних сумнівів, він відкрив для себе Божу дію …
Звичайно, для Франциска звернутися до Господа означало вдатися до Божого Слова, яке водночас було також знаком тіла Ісуса (Втілення і Євхаристія), і усвідомленням Його реальної присутності. Все життя св. Франциска було позначено консультаціями з текстом Євангелії, яку він розумів і приймав як слова живого Христа. Відкриття Євангелії постійно повторюється у часи прийняття ним найважливіших рішень.

Що можна сказати про те, наскільки добре Франциск знав Святе Письмо?
Його знання Святого Письма, особливо Євангелії (248 цитат зі Старого Завіту і 426 з Нового Завіту, з них 268 з Євангелії), розпізнання та усвідомлення найвищої цінності біблійних текстів, повага до них, призведе до свідчень і прохань, поданих у Заповіті: Де б тільки, в яких неналежних місцях, я ні знаходив найсвятіші імена і написані слова нашого Господа, я хочу зібрати їх, і прошу, щоб вони були зібрані й розміщені в належному місці. І ми повинні шанувати всіх богословів і тих, хто несе нам найсвятіше слово Боже, а також поважати їх як тих, які дають нам духа і життя (por. J 6,64) (T 12-13). У Святому Письмі, Ассізький Святий надає перевагу Новому Завіту, а зокрема Євангелії, яку він завжди і виключно згадує в однині, оскільки це той же самий Христос, який говорить з нами в різних Євангеліях. Він часто використовував вираз sicut dicit Dominus (так говорить Господь), або його синонім dicit Dominus in evangelio, dicit Dominus (говорить Господь в Євангелії, говорить Господь), за яким слідувала євангельська цитата. Св. Франциск не вживає дієслів у минулому часі, тому що у Євангелії Господь говорить в даний момент, говорить з ним і його братами в їхньому теперішньому часі. Підхід Св. Франциска до Святого Письма – не інтелектуальний, він не керується історичним чи екзегетичним інтересом, він орієнтований на участь, на життя, спрямований на утворення форми християнського існування. Він не знаходить прикладів алегоричного чи типологічного екзегезу, широко поширених на той час, швидше, його інтерпретація практична і дуже важлива в даний момент. Це випливає з критерію тлумачення: Розуміння Слова Божого приходить через життя ним.

Ufficio Comunicazioni