Помічник настоятеля отець Мар’ян Мельничук розповідає про історію та діяльність Ордену в Борисполі.
– Отче Мар’яне, з чого розпочалася історія католицької церкви в Борисполі?
– Коли ще не було храму і не було священиків, католики збиралися по домівках на спільній молитві. Перша служба Божа була відправлена в Борисполі 10 січня 1997 року. Католицька спільнота тоді складалася з 10 чоловік. Першим священиком був отець Ян Капран, настоятель кафедрального собору св. Олександра в Києві. 10 липня 1998 року декретом єпископа Яна Порвінського було затверджено парафію «Преображення Господнього». Першим настоятелем став отець Вієслав Стемпень. Він був єпархіальним священиком, що приїздив із Києва.
– Коли до міста прибули францисканці?
– Перший францисканець прибув у 2000 році. Це був отець Олександр Литвинюк. Отець Олександр мешкав у Києві, а до Борисполя приїздив, щоб провадити душепастирську діяльність.
– Коли розпочалось будівництво храму?
–Завдяки єпископу Станіславу Широкорадюку була придбана і передана парафії недобудова на вулиці Дзержинського, 15. Перші меси правилися в будівельному вагончику. Територія впорядковувалась силами парафіян. Будівництво храму почалося в 2000 році й тривало 12 років. Храм спроектований архітектором Валентином Ваговським у неоготичному стилі, внутрішнє оздоблення виконане в східному. Це єдиний францисканський храм, де є ікони, виконані в східному візантійському стилі.
– Яка чисельність парафії на сьогодні? Який її склад?
– До спільноти належить 350 осіб. Це жителі Борисполя і району. Більшість парафії — молоді люди різних професій.
– Якою діяльністю займаються францисканці?
– Наш засновник, св. Франциск Ассізький, дав завдання нести світу Мир і Добро. 20 років ми несемо Мир і Добро в Борисполі. Основна діяльність — душепастирська. Ми в хороших стосунках із міської владою, іншими конфесіями. Парафія охоплює велику територію – шість районів. Священики відправляють домашні меси та здійснюють таїнства в Баришівці, Віннинцях біля Переяслава-Хмельницького, в Бортничах в домі сиріт. Також ми намагаємося служити харитативно (благодійність), головним чином — в Переяслав-Хмельницькому центрі соціального захисту пенсіонерів та інвалідів і дітей. Намагаємося збирати одяг та інші необхідні речі, відвозимо їх раз у місяць чи частіше.
Щороку парафія влаштовує хресну ходу вулицями Борисполя. Хресна хода – це спільна молитва в період великого посту. Молимося за наше місто, даючи свідоцтво того, що тут є християни. Ми завжди влаштовуємо її перед католицькою вербною неділею. Час обирається таким чином, щоб наші брати греко-католики та наші брати православні змогли долучитися до неї. Цього року, у зв’язку з карантином, хресна хода не проводилася.
Також кожної першої середи місяця ми збиралися на центральній площі міста для молитви за мир. Ми молимося до матері Божої, але через епідемію коронавірусу ця молитва не провадиться. Один з наших братів францисканців, о. Едуар Кава, який зараз служить єпископом у Львові, служачи в Борисполі, їздив як військовий капелан на схід, ніс духовну і матеріальну підтримку воїнам.
Також в нашому храмі відбуваються зустрічі групи анонімних алкоголіків кожної неділі, близько 18.00. Збирається 10-15 осіб. Ці люди не належать до парафії, але вони жителі Борисполя, залежні від алкоголю. На зустрічах вони можуть отримати психологічну допомогу.
– У чому особливість монастиря в Борисполі?
– Бориспіль є серцем францисканського ордену в Україні. Для нас є великою радістю, що орден францисканців в Україні відроджується. Ті молоді люди, які хочуть служити Богу, людям і церкві, залишають все і приходять до нашого монастиря. Саме тут починається їхнє служіння. Навчання в ордені францисканців в Україні триває дев’ять років. Перші два роки навчання проходимуть у нас в Борисполі, а далі вони вже їдуть на навчання до Європи: Польщі чи Італії. За останні чотири роки вісім хлопців почали навчання в ордені.
– Після розпаду Радянського Союзу в Борисполі відкрилося багато церков, але духовність народу не збільшується. Чому слабне віра?
– Віра, коли є можливість вибору, не є легкою дорогою. Віра в Бога стає великим зусиллям для людей. Комфорт, матеріальні блага стають на місце Бога. Ті люди, які є в церкві, лишаються, а ті, що не ходили до неї, не ходять і далі. Віра вимагає обмеження та жертовності. Багато людей шукають легших шляхів, тримаючись поглядів, що мають язичницьке коріння.
Дивіться ще
Храмове свято. Чим насправді є для нас цей день?
Як розпізнати покликання? або “Чайна церемонія по-францисканськи”
Францисканський Орден Світських в Борисполі