Після утворення канонічної парафії кількість людей почала зростати, однак приватний дім став вже замалий. Парафіяни знайшли будинок на вулиці Дзержинського, недобудова котрого пустувала кілька років. Єпископ Станіслав Широкорадюк віднайшов власника і викупив недобудову для потреб парафії. До нового місця, де родилася парафія, доїжджав з Києва священик о. Вєслав Стемпень. Проектував новий храм архітектор Валентин Ваговський, парафіяни власноруч впорядковували територію. Спочатку Служба відбувалась в будівельному вагончику. З часом вдалось обладнати одне приміщення під каплицю і на Різдво 1999 року тут звершено першу Службу Божу.
Третього листопада 2000 р. до Борисполя приїхав перший францисканець о. Олександр Литвинюк. Він мешкав при Кафедральному соборі св. Олександра в Києві та доїжджав до парафії. У листопаді 2000 року зі Львова до о. Олександра доєднався о. Томаш Риба. Брати почали жити тимчасово в квартирі Софії і Григорія Митулич і від цього часу поселилися в Борисполі. Єпископ Ян Пурвінський, києво-житомирський ординарій, видав декрет 22 листопада про передання парафії Преображення Господнього в Борисполі Ордену Братів Менших Конвентуальних і призначив о. Томаша настоятелем, а вікарієм о. Олександра. Брати продовжували будову храму удвох, службу правили в приміщені при храмі.
В 2001 році на Різдвяній Месі взяло участь 70 парафіян – це наша радість і вираз Божого Благословення.
Отець Томаш Риба, настоятель парафії, з допомогою о. Олександра Литвинюка і підтримкою парафіян вів будову храму, а 22.07.2002 вмонтовано перші вікна до храму. Перші двері вмонтовано 31.07.2002 року.
На прибирання території і храму 03.08.2002 року прийшло 20 парафіян, як пише настоятель, “спільна праця при храмі творить правдиву спільноту”. Будівельна фірма монтує освітлення в центрі храму, до вечора повісили францисканський хрест і поставлено основні двері до храму.
Неділя 04.08.2002 була вельми урочистою – в новому храмі звершено першу євхаристію, вже внесено табернакулюм (дарохранильницю) з Ісусом, озвучення і крісла для парафіян. Цей перший день, коли відбувся початок молитви в нашому храмі, наповнив серця парафіян великою радістю, а очі тоді були наповненні сльозами радості, вуста заносили молитву подяки Всемогутньому Богу за нашу церкву, котра громадить своїх дітей під одним дахом.
Храмове свято Преображення Господнього 06.08.2002 було незабутнім, під час урочистої Служби Божої, котру очолив єпископ Станіслав Широкорадюк, відбулось освячення храму. Молитву вдячності до Бога заносили, окрім єпископа і парафіян, наші гості, вікарій краківської провінції францисканців о. Зенон Шути, економ провінції о. Едуард Станюкієвіч, і секретар Ігнатій Томашевський, прилетіли католики з Узбекистану на чолі з настоятелем з Ташкенту о. Станіславом Кавою, приїхали отці Христофор Козьол і Андрій Ванат зі Львова, о. Владислав Лізун з Галича, семінаристи нашої семінарії з Кракова. Київська спільнота римо-католицької церкви теж приїхала ділити з нами радість освячення храму: капуцини з парафіянами, бернардини, отці облати з Києва і Обухова, домініканці і єпархіальні священики з Києва, викладачі з Ворзельської семінарії і о. Владислав Дерунов з Львівської єпархії.
Єпископ Станіслав тоді під час проповіді згадав, що чотири роки тому він очолював в Борисполі Службу Божу на храмове свято ще вдома у парафіян і в присутності дванадцяти осіб; сьогодні ж він і ціла єпархія Києвсько-Житомирська радіє, що парафія в Борисполі має свій Храм. Владика заохочував парафіян до ревної молитви в цьому місці, користання з Божих дарів і подяки Богу за тих, котрі з Божою допомогою здійснили мрію парафіян і в Борисполі є Храм римо-католицької церкви.
На висоті тридцяти метрів на вежі храму поставлено хрест 12.08.2002 року. Хрест видно здалеку – він свідчить, що тут є Божий Дім. Виконав його Василь Бондаренко.
В день 06.09.2002 закінчено перший етап будови храму, за що Богу подяка і всім добродіям, особливо настоятелю о. Томашу, котрий вкладав з допомогою братів серце і всі сили в наш храм.
Зміни душпастирів відбулись у 2003 році після виїзду о. Олександра до Львова. До парафії приїхав неопресвітер о. Едуард Кава. Він водночас доїжджав до Кременчука, де також повставала парафія. У 2005 р. бр. Едуард виїхав до Кременчука для будови храму, натомість до парафії приїхав бр. Андрій Ванат.
Закінчено перший етап робіт в монастирі 10.02.2006 року, лишалося ще прибрати та поставити меблі. Після шести років життя на квартирах отці 02.03.2006 року нарешті перейшли жити в монастир при храмі.
Вранці 08.10.2006 наших отців відвідали сестри-вербістки, служниці Святого Духа, з найвищою настоятелькою приїхала також сестра Люцина оглядати будинок в Борисполі, в якому вони хотіли заснувати монастир і працювати при нашій парафії. Для нас присутність сестер дуже важлива.
У 2007 р. до парафії приїхав із Кременчука о. Кшиштоф Пельц і отців стало вже троє.
Настоятель о. Томаш з вокзалу в Києві забирає дві сестри-новіціатки і настоятельку, котрі від 08.05.2007 року, замешкають у Борисполі в своєму монастирі, за що Богу подяка, адже опісля сестри молитвою і працею допоможуть в розвитку і освяченні парафії.
18.05.2007 року було вперше звершено Службу Божу в каплиці у наших сестер і посвячено приміщення. З сестрами в тимчасовій каплиці почав жити Ісус в пресвятих дарах. Отець Томаш написав у спогадах: “Ісус є присутній серед сестер нехай благословить нашим сестрам”.
Настоятель о. Томаш 04.12.2007 року зустрівся з ординарієм Київсько-Житомирської єпархії римо-католицької церкви в Україні, єпископом Йоаном Пурвінським, і просив про згоду на канонічне створення монастиря Ордену Братів Менших Конвентуальних Францисканців в Борисполі. Єпископ дуже зрадів з такого прохання виразив усну згоду і радість, що Францисканці Конвентуальні будуть мати канонічний монастир в Борисполі. Також дякував за виконану працю і опіку про парафію.
У 2008 році після багатьох років праці з України виїхав настоятель отець Томаш Риба, котрий багато зусиль і серця вклав в будову Храму, монастиря і спільноти парафіяльної. Нехай Бог винагородить йому за його працю, парафіяни завжди пам’ятають в молитві. Настоятелем парафії було призначено о. Андрія Ваната. До спільноти долучився о. Олександр Литвинюк. Від цього часу, у зв’язку із закінченням будови монастиря та достатньою кількістю братів, розпочато клопотання щодо офіційного встановлення в Борисполі монастиря.
3 травня 2009 р. в силу монастирського та церковного права у Борисполі встановлено монастир св. Бонавентури, а першим настоятелем монастиря призначено о. Андрія Ваната.
Осінню 2009 року о. Кшиштоф Пельц переїхав в Більшівці. До Борисполя на заміну приїхав дк. Андрій Кухаж і о. Едуард Кава, який виконував функцію делегата провінціала в Україні, отож монастир у Борисполі став місцем, в якому перебував настоятель францисканців в Україні.
Після провінціальної капітули, яка відбулася в 2012 р. склад братів монастиря знову змінився. Отець Едуард Кава був призначений настоятелем монастиря, а о. Станіслава Нуцковського призначено настоятелем парафії. Окрім них до спільноти приєдналися о. Станіслав Пенкала, секретар і економ делегата в Україні.
Нові душпастирі внесли новий дух в спільноту парафії і почали нові роботи, завершили огорожу навколо храму, впорядкували територію. Восьмого жовтня 2012 отці почали наступний етап робіт всередині храму: на підлозі поклали плитку, поміняли вхідні двері, також внутрішні двері у храмі, виконані зі скла, зробили пандус при головних сходах і виклали їх плиткою. Почалось також планування головного вівтаря, замовили дерев’яні конструкції і ікони св. Франциска і св. Антонія. Ікони виконав капуцин Сергій Губицький зі Староконстантинова. 11 квітня 2015 року закінчено працю при головному вівтарі.
Важливою була подія 19 грудня 2015 року – єпископ Станіслав Широкорадюк освятив будинок-світлицю при монастирі наших сестер Служниць Святого Духа, в якому з того часу виховуються наймолодші діти парафії під опікою сестер.
Величною подією для парафії і францисканців стали 21.06.2017 року єпископські свячення отця Єдуарда Кави, котрий працював в нашій парафії і монастирі. Після них настоятелем францисканців в Україні 6 липня 2017 року обрано о. Станіслава Каву. Настоятелем парафії і монастиря призначено о. Станіслава Нуцковського, вікарієм і магістром постулату о. Кшиштофа Пельц. В нашій парафії працював також один рік, від 3 вересня 2016, о. Матеуш Бєджицький, місіонер з Узбекістану, і два роки о. Михайло Сташак. Після зміни Матеуша і Михайла спрямовано до парафії як душпастира у 2018 році о. Мар’яна Мельничука.
Осінню 2019 року в наш Храм принесено ікону Богородиці, Марії під яблунею, Нової Єви, котру подарував для Храму о. Станіслав Кава, делегат провінціала на Україні. Ця подія для усієї спільноти була вельми радісною. Наша парафія і місто мають свою ікону, адже Марія, Цариця Борисполя, оточує нас своєю опікою і заступається за нас перед своїм Сином в небі.
Також завдяки жертовності парафіян на 20 річницю прибуття францисканців в Бориспіль з вежі храму залунав Церковний дзвін, котрий благовістить нам важливі події, скликає на молитву і відганяє зло.
Головними заняттями францисканців в Борисполі є провадження парафії Преображення Господнього в Борисполі, про діяльність описано в розділі душпастирства. До нашої парафії належить велика територія – шість районів, отці служать Меси в Баришівці, Віннинцях біля Переяслава Хмельницького, в Бортничах в домі сиріт, регулярно відвідують хворих парафії, ведуть духовну опіку над світлицею для парафіяльних дітей, проводять реколекції Lectio Divina і дні зосередження при монастирі, займаються харитативною діяльністю для дітей сиріт, катехизують на Радіо Марія і телебаченні EWTN. Також при монастирі у Борисполі діє постулат – перший рік навчання перед вступом молодих хлопців до Ордену.
В останніх роках розпочалась будова Містечка Милосердя св. Максиміліяна Кольбе – це три будиночки тимчасових споруд, що будуються за канадською технологією, котрі служитимуть для приміщення медичної допомоги, світлиці для дітей вулиці і домом опіки для найстарших самотніх парафіян. Весною 2020 року розпочалась будова другого будиночка – світлиці для дітей.
З Божою допомогою парафія розвивається з кожним роком, і наша церква в Борисполі не є вже найменшою – до неї належить близько 350 парафіян з Борисполя і околиць.
Богу подяка за гуртування розпорошених дітей у єдину спільноту Церкви в Борисполі!
